У 1920 році сестри Василіянки розширили свою діяльність до міста Шід, Сербія, відкривши новіціят і сиротинець. Після виходу з Крижевців деякі сестри залишилися, продовжуючи служіння попри труднощі після Другої світової війни за комуністичного режиму. Їм заборонили працювати з молоддю та закрили школу, тому вони виживали завдяки праці на землі та пенсії священника.

Нові монастирі були засновані у Сошицях (1939), Загребі (1957) та Карловаці (1972); монастир у Сошицях, знищений у 1942 році, було відбудовано у 1954 році. Хорватська віце-провінція святих Василія і Макрини була офіційно заснована у 1965 році. Сьогодні десять сестер з вічними обітами служать у Крижевцях, Загребі та Сошицях.

У Крижевцях вони утримують будинок для літніх людей та зберігають церковну спадщину. У Загребі надають житло для студентів, а в Сошицях опікуються етнографічними скарбами та приймають паломників. Незважаючи на зменшення чисельності, вони залишаються вірними своїй місії та моляться за нові покликання, щоб продовжувати служіння Хорватській Греко-Католицькій Церкві.