Сестри Василіянки прибули до Угорщини з Ужгорода (Україна) у 1935 році, заснувавши монастир і новіціят у Маріяповчі. Вони опікувалися святинею, допомагали паломникам, працювали з молоддю, відкривали школи та сиротинці. У 1950 році, за часів комуністичного режиму, спільноту було розпущено, а сестер змусили повернутися до світського життя, вони зазнали переслідувань та постійного нагляду. Попри труднощі, деякі сестри продовжували служити потайки. Після падіння комунізму сестри повернулися до Маріяповча, відновлюючи спільнотне життя та служіння.

Сьогодні сестри Василіянки служать у Маріяповчі, Будапешті, Ньїредьгазі та Шаторальяуйгей. Їхнє служіння включає опіку над святинею, обов’язки у захристії, релігійну освіту, перекладацьку діяльність та парафіяльне душпастирство. Вони утримують будинки для літніх людей імені святої Макрини та святої Анни. Молитва займає центральне місце у їхньому щоденному житті, особливо під час паломництв, таких як празник Успіння у серпні. Через молитву, служіння та свідчення сестри приносять співчуття, милосердя та духовну опіку вірним, продовжуючи свою місію з радістю та відданістю.